Спогади рибака
Пригадуються минулі часи, коли будучи пацаном, мене з братом відправляли на літні канікули до бабусі в село. Там роздолля, природа, тиша, чисте повітря і немає міської суєти. Все по звичайному - без міської моди і культури. Одним словом - село. Велика частина місцевої пацанви, та й приїжджих, цілими днями крутилися на річці і ставках. Хто рибу ловив, хто купався. Це була, мабуть, головна розвага для сільської молоді. Ось і ми, тільки ступивши на землю бабусиного двору, одразу нирком в курінь. Там всю осінь і зиму нас щороку чекали вудки. Пам'ятаю, іноді діставали їх, а вони всі криві, гачки іржаві і волосінь на останньому подиху ... Чи то зима, мороз, сирість їх так псувала, чи то час. А може і те і інше. Тоді похвалитися різновидом рибальських снастей і вудилищ важко було. Бамбукова вудка - оце вєщь була. А ще якщо з двох частин складалася - це ващє. Але у нас були звичайні - з ліщини. Самі ходили в лісосмугу ламали і сушили. Втім, все влаштовувало. А головне - риба ловилася. Це...